Мільйони невинних українців загинули не від стихії чи неврожаю, а від цілеспрямованої політики сталінського режиму, який хотів зламати наш народ, забрати хліб, голос і свободу.

Сьогодні ми згадуємо тих, чиї імена часто не збереглися, але чиї життя стали частиною нашої історичної пам’яті.
Згадуємо дітей, які не мали шансів вирости.
Матерів і батьків, які віддавали останній кусень хліба своїм дітям.
Цілі родини, села й громади, стерті з лиця землі.

Пам’ять про Голодомор — це наш обов’язок.
Обов’язок перед минулим і відповідальність перед майбутнім. Поки ми пам’ятаємо — правда живе. Поки правда живе — нас неможливо зламати.

Схиляємо голови.
Запалюємо свічку пам’яті.
Не забудемо. Ніколи.