29 січня 1918 року у бою під Крутами, що на Чернігівщині, понад 300 курсантів військової школи, студентів та гімназистів, відстоюючи право українського народу жити у власній державі, вступили у нерівний бій зі значно переважаючим, добре озброєним і вишколеним противником та протягом кількох днів стримували на підступах до Києва величезну більшовицьку армію. В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Однак це – символ нескореного духу нашої нації.

Які історичні передумови цієї події?

25 січня 1918 року, в Києві Центральна Рада УНР четвертим Універсалом проголосила Незалежну Українську Народну Республіку (УНР): "Народе України! Своєю силою, волею, словом стала на землі вільна Українська Республіка. Однині Українська Народна Республіка стає суверенною державою Українського народу..." Для протистояння російській агресії, Україні потрібен був мир з іншими державами. Щоб взяти участь у переговорах у Бресті, Центральній Раді треба було триматись у Києві. Кожний день, навіть кожна година, мали велике значення, аби досягнути укладення договору. Численні українські, чеські й польські війська в Україні проголосили нейтралітет і спокійно чекали розв'язки...

Уряд радянської Росії, після відхилення Центральною Радою його ультиматуму, посилає на непокірний Київ війська. Армія, очолювана Муравйовим, розпочала наступ. Захищати столицю вирушили 300 юнаків. 29 січня 1918 року біля станції Крути відбувся нерівний бій. Розуміючи безвихідність свого становища та не бажаючи здаватись в полон ворогові, бійці Студентського Куреня пішли в багнетну атаку і були майже всі знищені. 27 студентів і гімназистів були захоплені в полон та страчені. Декілька бійців, яким вдалося врятуватися, вночі розібрали залізничну колію…

Самовідданий подвиг українських військ під Крутами затримав швидке просування російських військ. Тільки 5 лютого вони підійшли до міста і піддали його страшному гарматному обстрілу. 9 лютого більшовики захопили Київ. На початку березня 1918 року згідно з мирним договором у Бресті, українські війська при допомозі Німеччини звільнили Київ. 19 березня тіла 27 юнаків, замордованих в Крутах, перевезли до Києва і поховали з військовими почестями на Аскольдовій могилі.

М. Грушевський у промові на могилі героїв сказав: "Український народ досі вірив у можливість свого розвитку в новій демократичній Росії. Але після всього того, що сталося, з Росією, чи то реакційною, чи революційною, Україні не по дорозі... Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні!"

Подвиг українських юнаків під Крутами навічно залишиться в історії як символ національної честі і ознаменував початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку - боронити її.