Збірка "Байки Харківські" є одним з найвідоміших богослова, поета, педагога - Григорія Сковороди, який народився 3 грудня 1722 року. Збірка була написана у 1760-70-х роках, і складається з тридцяти байок, 15 із них були створені в 1774 році в селі Бабаях на Харківщині. Одна з трьох рукописних копій, датована 1774 роком, зберігається у бібліотеці Вернадського.

Ця книга говорить із читачем багатьма голосами та багатьма мовами. До кожної з байок автор написав своє ж пояснення - "силу", - й у книзі ці "сили" посідають рівнозначне місце з байками та ілюстраціями. Читач вирушить в інтелектуальну й візуальну мандрівку крізь епохи античності та бароко до сьогодення.

Григорій Савич визначав байку як "мудрую играшку, що в собі ховає силу". Ця розумна штука "сверху ничто, но в серіодке чтось, снаружи ложь, но внутрь истина… картинка, сверху смешна, но внутрь благолепна". Він добре розумів, що форма байки дає йому можливість висловлювати і пропагувати свої суспільно-політичні та філософсько-етичні погляди. Григорій Сковорода підносить у байках дружбу, любов, розум та позитивні людські риси, показує, що справжня цінність людини визначається не одягом, зовнішньою красою, багатством, походженням, титулами, чинами, посадами, тобто не зовнішніми, а внутрішніми якостями. Ці якості - розум, знання, працьовитість, чесність, справедливість - визначають учинки кожної людини.

“Байки Харківські” і досі залишаються популярними творами, їх використовують як приклад класичної української літератури і  нагадують усім, що саме на Харківщині проведені найплідніші роки його творчості.