28 січня 150 років із дня народження Костянтина Лоського (1874-1933) – правознавця, історика, письменника, перекладача.
Лоський Кость (Костянтин) Володимирович (28.01.1874–14.10.1933) – історик права, громадський і політичний діяч, дипломат, письменник та перекладач. Професор (1921). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1928).
Народився в м. Санкт-Петербург. Історію вивчав у Варшавському, а право – у Петербурзькому університетах; опановував мови, не мислив дня без книжки. Від 1896 р. працював у редакції журналу «Історичний вісник»: писав публіцистичні статті, нариси, перекладав українською твори Дж. Байрона, Генріха Гейне, Антона Чехова.
Переїхав на Холмщину, одружився, 15 грудня 1900 р. у Любліні народився син Ігор.
У 1905 році Костянтин Володимирович Лоський заснував «Просвіту» в Грубешові та видавництво українських популярних книжок. Видав збірки поезій Тараса Шевченка французькою мовою у власному перекладі, редагував газету «Буг».
Навесні 1917 р. подався до Києва, взяв участь в організації та роботі Української Центральної Ради. У 1917-1918 рр. – комісар Бучацького повіту 23 травня 1917 призначений комісаром Тимчасового уряду в Бучацький повіт, від 6 червня був товаришем (заст.) губернського комісара в Галичині, потім – помічник губернського комісара Галичини і краєвий комісар Холмщини.
Потім знову Київ разом із родиною. Був членом Української Центральної Ради, очолював департамент у генеральному секретарстві внутрішніх справ Генерального секретаріату Української Центральної Ради, працював у міністерстві зовнішніх справ УНР.
4 вересня 1917-го р. 16-річний син Ігор склав вступні іспити до 2-ої української гімназії імені Кирило-Мефодіївського товариства в Києві де всі предмети викладалися виключно українською мовою. Ігор разом із друзями-гімназистами пішов на війну, де у бою під Крутами 29 січня 1918 року був важко поранений.
Навесні 1918 р. Кость Лоський призначений гетьманським урядом послом Української Держави у Фінляндії, Швеції та Норвегії з місцем перебування в м. Стокгольм і залишався на цій посаді в період Української Держави гетьмана та Директорії УНР. У 1919 р. у м. Гельсінгфорс опублікував «Нарис римської історії».
Наприкінці 1920 р. Кость Лоський з дружиною оселився в м. Прага, з 1921 р. працював в Українському вільному університеті: професор римського права, декан правничого факультету (1927–1928), проректор (1929–1930). У цей час Кость Лоський був професором римського права Українського Вільного Університету в Празі, в 1927-1928 рр. – деканом правничого факультету, проректором УВУ. Помер у Празі 14 жовтня 1933 р.
Опублікував наукові праці: "Нарис римської історії" (1919), "Короткий нарис грецької історії" (1921), "Історія джерел римського права" (1921), "Історія і система римського приватного права" (т. 1–3, 1922–24), брошуру "Украинский вопрос: Россия и Антанта" (1918; під псевд. Вишевич), збірник фейлетонів "Від великого до смішного" (1919), публіцистичні статті і нариси.
