Сковорода був всебічно обдарованою людиною – знавцем античності й середньовіччя, володів багатьма мовами – латинською, старогрецькою, староєврейською, російською, польською, німецькою. У його творах відобразилися світогляд, жива душа українського народу. Він сучасник Баха, Гете, Канта, Вольтера, Руссо, Дідро, Ломоносова.

Григорій Сковорода залишив нащадкам феноменальну духовно-педагогічну спадщину, яка не втрачає свого унікального пізнавального, етико-виховного, естетичного значення і тепер, у період творення нової української держави, нової освіти.

Основні праці Григорія Сковороди: «Сад божественних пісень» (1735–1785), зібрання моралістичних фабул «Басни Харьковскія» (1769–1774), курс лекцій «Начальная дверь ко христіанському добронравію» (1768?).

Сковороді належить близько двох десятків трактатів, зокрема «Наркісс. Разглагол о том: узнай себе» (приблизно 1768–1771), «Симфонія, нареченная Книга Асхань о познаніи самого себе» (приблизно 1772 р.). «Разговор пяти путников о истином щасти в жизни» (1773?), «Алфавит, или Букварь мира» (до 1775?), що викладають багато філософських, суспільно-політичних, етичних та педагогічних питань. Сковорода спирався у своїх філософських поглядах на Біблію, а не на мертву церковну схоластику російського православ’я. Це було причиною, що за життя філософа не було видано жодного його твору, оскільки тодішня владна цензура вважала їх такими, що не відповідали Святому Письму і були образливими для духівництва.

Враховуючи важливість постаті Григорія Сковороди, Верховна Рада України прийняла Постанову «Про відзначення 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди (№973-ІХ)».

Бібліотека ХНУВС доєднується до святкових заходів, що відбуваються по всій країні і презентує свою тематичну віртуальну виставку «Пізнавай себе, а пізнавши – удосконалюй» та серію банерів з його всесвітньо відомими навчальними висловами