Заньковецька (Адасовська) Марія Костянтинівна (1854–1934) – українська акторка і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця XIX початку XX  століть, народна артистка Української РСР (1923). Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Вона зіграла понад 80 ролей, мала гарний голос (драматичне сопрано) та бездоганно виконувала народні пісні.

Багатогранність творчого обдарування  давала їй можливість неперевершено грати комедійних, ліричних героїнь і водночас підноситися до найвищих висот трагедії. Вершиною її таланту вважаються драматичні образи – Олени («Глитай, або ж павук»), Харитини («Наймичка»), Оксани («Доки сонце зійде…»), Наталі («Лимерівна»), Ази («Циганка Аза»), які завдяки геніальному акторському втіленню, отримали право на своє повнокровне сценічне життя. Загалом, у репертуарі Марії Заньковецької значиться понад 80 ролей, створених актрисою для української сцени.

Для актриси писали п’єси Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, Панас Мирний, Борис Грінченко, Любов Яновська. Її хотіла бачити героїнею своєї п’єси «Блакитна троянда» Леся Українка. Марії Заньковецькій присвячували поезії Олександр Олесь, Людмила Старицька-Черняхівська, Максим Рильський, Павло Тичина. Її яскрава особистість захоплювала театральних шанувальників, всіх, хто бачив її на сценах України, Грузії, Азербайджану, Молдови, Білорусі, Литви.

Сорок років життя віддала Марія Заньковецька українській сцені, відродженню та утвердженню українського театру і українського слова. Її величали «зорею українського театру», «володаркою людських сердець», ювілеї її творчості перетворювались на великі національні свята. Ім’ям актриси було названо український драматичний театр, в мистецьких традиціях якого протягом століття продовжує зберігатися пам’ять про видатну українку.